"І троянда перша зацвіте для тебе..."
Під такою назвою 22 травня відбувся вечір української душі. В стінах Ради ветеранів Вознесенівського району бібліотека для дорослих №15 організувала зустріч поколінь, присвячену Року збереження культурної спадщини України. Свято почалося патріотичним флешмобом «Приходь до нас у вишиванці».Завідуюча бібліотекою Шмигельська В.І. розповіла про зашифрований в українській вишивці генетичний код нації та про значення вишитих візерунків.
Порадував всіх присутніх і феєричний виступ колективу школи
мистецтв № 3. Діти виконували українські народні пісні і запрошували до співу своїх бабусь і дідусів.
Ветерани із задоволенням приєдналися. Звучали пісні "Мамина черешня", "Два кольори", "Моя сорочка-вишиванка".
Словом, свято вдалось! Покоління об’єднала культура рідного народу.
Мабуть, ніколи ми не зможемо довідатись, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, бо тканина і нитки недовговічні і наука не може точно визначити час виникнення цього прекрасного мистецтва.
Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з незапам’ятних часів.
У часи Київської Русі мистецтво художньої вишивки дуже високо цінувалося. Сестра Володимира Мономаха Анна організувала в Києві в Андріївському монастирі школу, де молоді дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом.
Вісім віків живуть легенди про незвичної краси посаг, яким здивувала Францію донька Ярослава Мудрого. Не перед парчевими шатами завмирали вибагливі французи, а перед вишиванками нареченої.
Ми впевнені, що в невичерпній скарбниці духовної культури нашого народу буде і надалі розвиватися винятково важлива її частина – вишиванка, адже з нею пов'язана вся багатовікова історія українського народу, його творчі пошуки, радість і горе, його перемоги і поразки, сподівання на майбутнє, адже вишиванка - це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепло материнських рук. Це – оберіг.
Хай у наших оселях розквітне калина, оживуть птахи й квіти на полотнах.Ми з вами усі - українці, яких об єднає у велику родину любов до рідної землі, до пісні, любові до матері, до вишиванки.
Немає коментарів:
Дописати коментар