ВІЧНИЙ  БІЛЬ НАРОДУ

27 січня світ поминає мільйони євреїв, які в часи Другої світової війни поплатилися життям за свою національність.

              "Голокост" у перекладі з давньогрецької означає "цілоспалення", "знищення вогнем", "жертвоприношення". 

             Уперше цей термін використав лауреат Нобелівської премії миру письменник Елі Візель, як символ газових камер і крематоріїв таборів знищення.

          У 1933 - 1945 роках війська фашистської Німеччини знищили близько 6 млн. людей тільки за приналежність до єврейської нації. Така цифра зафіксована у вироках Нюрнберзького трибуналу.

         Однак точних цифр немає, й навряд чи вони коли - не будь з'являться, адже до кінця Другої світової війни нацисти знищували табори смерті та поховання. До того ж часто єврейські громади знищувалися цілком, і не залишалося рідних, близьких, друзів, які могли б розповісти про їхню смерть.

           На окупованих Німеччиною територіях були побудовані табори смерті, призначені для вбивства мільйонів людей.

           Найстрашнішу "фабрику смерті" гітлерівці розташували на території Польщі: в містечку Освенцім неподалік від Кракова.

          Тут були замучені близько 1,3 млн. осіб, із яких 1,1 млн. становили євреї, яких піддавали страшним тортурам і знищували в газових камерах.

           Історію неможливо повернути назад. Але необхідно розповісти про неї всю правду. Хроніка Голокосту – це біль і жах українського народу. Трагічне повсякдення 1941-го 1943-го років віддзеркалюють архівні документи, спогади очевидців.
           Голокост — це жах, біль, смерть. Він не повинен повторитися. Але пам’ять про мільйони невинно загублених людей житиме завжди…